Любов

Господь наш Ісус Христос на запитання одного законоучителя, яка заповідь є найголовніша в Законі Божому, відповідав: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм. Це – перша і найбільша заповідь А друга схожа на цю: Полюби ближнього твого, як самого себе; На цих двох заповідях утверджується увесь Закон і пророки». З цих слів Спасителя видно, що той, хто виконає заповідь про любов, тобто навчиться любити Бога і ближнього, той виконає весь Закон Божий. Тому всі ті, що бажають догодити Богові, повинні постійно ставити собі питання: чи виконую я ці дві найголовніші заповіді - тобто чи люблю я Бога і чи люблю я ближніх?

Як визначити, чи любимо ми Бога? Якщо ми когось любимо, то хочеться про те думати, про те говорити, з тим бути. Спробуємо застосувати це до себе: ось ми, християни, які повинні любити Бога всім серцем, всією душею і всіма силами, - чи часто ми згадуємо про Бога? Чи думаємо ми про Нього під час роботи, їжі ? На жаль, відповідь на це питання буде невтішна - про Бога ми згадуємо не дуже часто, або навіть, можна сказати, рідко. В нашому народі є такий вислів: «Як тривога – то до Бога». Наші думки майже завжди бувають зайняті чим завгодно, тільки не Богом. Розум наш приліпився до землі, до земних турбот, земної метушні. Навіть коли ми молимося або присутні на богослужінні, розум наш часто бродить невідомо де, - на роботі, на кухні, біля телевізору і т.п.

1 Івана 4:9,19 «Любов Божа до нас відкрилася в тому, що Бог послав у світ Єдиновродженого Сина Свого, щоб ми одержали життя через Нього… Будемо любити Його, тому що Він передніше полюбив нас.»

Івана 15 :16. «Не ви Мене вибрали, але Я вас вибрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоби плід ваш тривав, щоб дав вам Батько все, що попросите в ім‘я Моє.»

Тобто Бог полюбив мене і тебе ще тоді, коли ми були грішниками, коли були не достойними називатися Його дітьми, тоді коли не задумувались про Нього і ігнорували Його заповіді, коли свідомо грішили і були «блудними синами». Однак Бог каже, що Його любов до нас – це не наша заслуга, оскільки не ми Його обрали, а Він нас обрав. І Він почав нас любити першим. Тому все, що залишається нам – це відповісти Богові на Його любов.

Як ми виконуємо другу заповідь - про любов до ближнього. Справа в тому, що ці заповіді нерозривно пов'язані між собою, і неможливо виконати першу без дотримання другої. Якщо людина не прийняла любов Божу, то як вона може любити себе? А якщо не любить себе, то як може любити ближнього?

1 Івана 4:20,21 «Хто запевняє: Я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той облудник; бо той, що не любить брата свого, котрого бачить, як може любити Бога, Котрого не бачить? І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив також брата свого.»

Якщо хто каже: «Я люблю Бога», але при цьому не любить ближнього, то така людина, за словом апостола, є брехуном. Ось і ми, якщо думаємо, що любимо Бога, але при цьому не любимо ближнього, тобто сваримося, не прощаємо образ, маємо неприязнь, проклинаємо, то себе обманюємо, бо любити Бога, не люблячи ближнього, неможливо.

Слід також внести ясність у питання про те, хто є нашим ближнім. Звичайно, в широкому сенсі наші ближні - це взагалі всі люди, без винятку. Однак у більш вузькому і важливому для нас сенсі ближні - це ті, хто до нас постійно близький, хто нас оточує: члени нашої родини, друзі, співробітники та товариші по службі, колеги, сусіди.

Є люди, які голосно заявляють про свою любов до людини й людства, але при цьому перебувають у стані нерозуміння, ворожості, а то й відкритої ворожнечі з найближчими родичами. Такий стан, звичайно ж, є самообманом, при якому бажане приймається за дійсне. Адже перш ніж говорити про любов до людства, потрібно навчитися любити найближчих до нас людей - родичів, друзів, сусідів. І це неодмінно потрібно навчитися, інакше ми не виконаємо другу з двох найголовніших заповідей, а якщо не виконуємо другої, то не виконуємо першої, бо неможливо любити Бога без того, щоб любити ближнього.

Ви напевно знайдете багато аргументів, чому деяких людей любити не можливо. Вони можливо і справді поводять себе так, що їх любити просто не можливо. Але не про це говорить Бог. Бог говорить про те, щоб ми любили тоді, коли не люблять нас, коли нам роблять навмисно зло, коли нас проклинають, коли нас ненавидять. Всі ми знаємо, що найперше Ісус пішов на хрест, щоб викупити від гріхів все людство. Бог не ставив людям умови: якщо ви полюбите мене, тоді я вас спасу. Спочатку Він зробив все, щоб спасти нас і потім це спасіння запропонував тобі і мені. Христос молився на Хресті за тих, хто Його розпинав, а тому, навіть, якщо наші ближні почнуть нас «розпинати», то й тоді, наслідуючи Христу, ми повинні їх любити і за них молитися.

Легко любити тих людей з кола наших знайомих, які багаті, сильні, ввічливі, дотепні і добре до нас ставляться, люблять, цінять і поважають нас. Легко це тому, що спілкування з ними приємне і приносить задоволення, а часто і які-небудь практичні вигоди..Однак Бог любить нас не за якісь великі переваги і чесноти, яких немає, і не за вигоди, які ми Йому доставляємо, бо що ми можемо Йому дати? - А любить нас такими, які є - занепалих, непотрібних і грішних. Така любов є любов досконала.

Луки 6:31-36 «І, як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так і ви вчиняйте з ними. І, якщо любите люблячих вас, яка вам за те вдячність? Тому що й грішники люблячих їх люблять. І, якщо чините добро тим, котрі вам роблять добро, яка вам за це вдячність? Бо грішники те саме чинять. І, якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це вдячність? Бо грішники також дають позику грішникам, щоб одержати назад стільки ж. Але ви любіть ворогів ваших, і чиніть добро, і позику давайте, не чекаючи нічого; і буде нагорода велика ваша, і будете синами Всевишнього; бо Він також добрий і до невдячних, і злих. Отож, будьте милосердні, як Батько ваш милосердний.»

Почати любити і творити добро тій людині, яка є вашим ворогом це не просто, але це велика перемога, яка не дається без праці, без наполегливої ​​боротьби в душі, без напруги власних сил. Пам’ятайте, що нагорода вас чекає за те, що ви любите ворогів, а не люблячих вас. Бо любити того, хто любить тебе – це природно і більшість людей так і робить. Однак Господь говорить, щоб ми любили тих, хто ненавидить нас.

Людині своїми силами неможливо це виконати, але Богу все можливо, і якщо ми, незважаючи ні на що, будемо намагатися любити таких близьких нам людей, терпляче переносити заподіяні ними скорботи, якщо будемо благословляти їх, молитися за них, ставитися до них по-доброму, не відповідати злом на зло, творити їм добро, то Бог обов’язково явить вам Свою славу і силу у таких ситуаціях. Тому зараз пропоную вам помолитись і розказати Господеві про відносини з такими людьми, яких ви не можете любити. Можливо їх і нема за що любити. Але скажіть Господу, що ви хочете це робити і нехай Він вам допоможе:

Мій Батьку Небесний! Я приходжу до Тебе в Ім’я Ісуса Христа і вірю, що Ісус є Сином Божим, який помер за мене на хресті, взяв на Себе всі мої гріхи і воскрес на третій день. Я прошу Тебе: прости всі мої гріхи. Ісус Христос, будь моїм Господом і Спасителем. Віддаю в Твої руки мої відносини з усіма людьми, які мене ненавидять, які чинять мені зло або проклинають. Я благословляю цих людей (перерахуйте їх поіменно) і прошу Тебе, мій Батьку Небесний, зміни моє серце і допоможи мені їх любити, покажи мені, яке добро для них можу зробити я, дай мені серце вільне від образ, неповаги і презирства до цих людей. Забери моє кам’яне серце і дай мені плотяне серце, наповни його любов’ю до таких людей. Оскільки я сам(а) не можу змінити свої почуття до них, дай мені їх бачити Твоїми очима, і чути їх Твоїми вухами, і розуміти так, як розумієш Ти, в Імя Ісуса Христа. Я дякую Тобі за все і за відповідь на цю молитву. А особливо за ті зміни, які Ти зробиш в моєму житті. Амінь.

З любов’ю Господа Ісуса Христа, пастор церкви «Перемога» Анатолій Присяжнюк.

До каталогу проповідей